1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Усі там будемо - по кілька разів на день - Дивний заклад під назвою

Индекс материала
Усі там будемо - по кілька разів на день
Введення в сортирологію – та висновки з неї
Дивний заклад під назвою
Сортир - це зовсім не біотуалет
Чого Ви, скоріш за все, не знали про туалет:
Все страницы


Дивний заклад під назвою "Уборни" зустрічає гостей міста Берегсас


Тепер візьмемо такий аспект, як утилізація продуктів нашої життєдіяльності. Одна людина за рік продукує в середньому 500 літрів сечі та 50 кілограм „твердої речовини”. Там, де є каналізація (в нас це стосується переважно міст), на злив туалетів припадає від 20 до 40 % споживання води, або близько 5 тонн води в рік на людину. Після, скажімо так, не надто глибокої очистки, все це потрапляє у річки або моря (тому у приморських містах, на кшталт Одеси, спалахи епідемій виникають регулярно). Там, де каналізації нема, все це все одно так чи інакше потрапляє у ґрунтові води – навіть, якщо селяни вивозять вміст своїх „бударів” на поля. І це при тому, що у розвинутих країнах каналізаційні відходи вже серйозно розглядають як ...енергоресурс. Допоки українці щороку в паніці рахують, яку ціну на природний газ під черговий Новий рік назначить нам Володимир Володимирович Путін, у багатьох європейських країнах планують і вже впроваджують використання людських відходів для виробництва біогазу (по суті – газу метану, на якому можуть їздити автомобілі, який можна спалювати з отриманням електроенергії тощо). Та й не тільки в європейських країнах (до речі, досить інтенсивно біогазом займається Білорусь), але й Китай не пасе задніх – з при сущим йому розмахом впроваджує мільйони невеличких біогазових установок. А в Україні така станція лише одна (під Києвом), та й та лише у стадії розробки. Всі ж інші працюють по старинці – з регулярними аваріями та скиданнями. Дуже шкода, що держава наша не бажає всерйоз зайнятись розвитком нової галузі, яка б одночасно вирішувала як еколого-санітарну проблему, так і енергетичну.

Для сіл існує ще один шлях вирішення гострої проблеми – будівництво біотуалетів. Насправді це не ті  сині пластмасові кабінки, що стоять у містах біля пивних чи під час масових святкувань. І не ті дерев’яні кабінки з діркою в підлозі, відкіля вміст виноситься «на поля» добре, якщо не відразу, а через зиму. Біотуалет (ще його називають еко-санітарний туалет) діє за важливим принципом – розділення „рідких” та „твердих” потоків. При правильному підході такі туалети не потребують прокладання каналізацій, зводять до мінімуму використання води, мають „побічним продуктом” якісне органічне добриво – і при цьому дешеві у будівництві. Справжні біотуалети мали б широко застосовуватись у розвитку сільської інфраструктури, особливо при будівництві готелів, туристичних садиб та інших об’єктів рекреації. Але нині цей процес пущений на самотік і практично не контролюється державою, чим загрожує вилитись у найближчому майбутньому у суттєві проблеми.