1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Усі там будемо - по кілька разів на день - Введення в сортирологію – та висновки з неї

Индекс материала
Усі там будемо - по кілька разів на день
Введення в сортирологію – та висновки з неї
Дивний заклад під назвою
Сортир - це зовсім не біотуалет
Чого Ви, скоріш за все, не знали про туалет:
Все страницы


Введення в сортирологію – та висновки з неї 

Джек Сім стверджує: "Туалети - тема, яку люди воліють не обговорювати, тому що вона викликає огиду". Але від замовчування проблеми вона ніяк не зникає! Певно, із солідарності з сінгапурцем науковий прорив у сором’язливій темі зробив російській доктор мистецтвознавства, основоположник нової дисципліни сортирології Олександр Ліпков, автор першої в Росії монументальної праці про вбиральні із назвою "Толчок к размышлению" (хто не зрозумів гумору: “толчок” на жаргоні як раз і означає “сортир”). Ліпков також є співавтором книги "Судини таємниць: туалети й урни в культурах народів світу". «В усі століття цій темі приділяли мінімальну увагу, вважаючи цю тему нечистою, непристойною. Тому російські вбиральні завжди були в жахаючому стані: не позначаючи проблему, її неможливо вирішити» - говорить Ліпков, і нам важко з ним не погодитися. З російським ученим солідарний режисер Андрон Міхалков-Кончаловський. Він задумав зняти фільм "Російська вбиральня", і навіть збирався організувати Партію чистих суспільних туалетів. На думку режисера, у Росії не може бути ніякої демократії, поки туалети в жалюгідному стані. А в них, як у дзеркалі - і стан умів у Росії. Та й України – адже говорити про туалети в українському суспільстві, як і в російському, не прийнято. Тому і рівень «якості життя» у вкрай нечисленних громадських туалетах, а також подібних закладах у держустановах, громадських місцях, та й, чого гріха таїти, у безлічі приватних осель, м’яко кажучи, залишають бажати кращого.

А відтак - ну, про які питання євроінтеграції, вступу до НАТО або у згадану ВТО (ту, торгову організацію) можна дискутувати, коли гості, які приїхали до столиці країни, опинившись за межами вокзалу, не мають де вирішити свої, у певний момент найважливіші, потреби? Адже у Києві, місті чи то з трьома, чи то навіть з п’ятьома мільйонами наявного населення, за даними Київміськадміністрації, налічується усього 202 громадських туалети, з яких 20 - на ремонті! Це питання особливо гостро постає в світлі підготовки країни до футбольного чемпіонату Євро-2012: чекаємо купи футбольних фанатів, які дуже часто є ще й фанатами пива...

В обласних центрах ситуація ще гірша. Наприклад, зараз у Ужгороді діє всього три громадські туалети, чотири через невідповідність санітарним нормам довелося закрити. І це в той час, як місто потребує як мінімум 12 громадських туалетів! В районних центрах, зрозуміло, ситуація не краща. Тому виховані гості, які відвідують маленькі міста, звикли у разі нагальної потреби користуватися вбиральнями у кафе та забігайлівках. А от де справляють нужду гості невиховані, краще й не згадувати. І як це сприятиме розвитку туризму, на який ми так розраховуємо? Це стосується й сільського та зеленого туризму. Він в нас нині непогано розвивається – от тільки чи розів’ється в повну силу, якщо в доброї половини сільського населення дотепер «зручності у дворі»? І сидять там наші співгромадяни гордими орлами – тільки іноземні гості можуть такої гордості і не зрозуміти.